Дальнозоркість діагностується у 90% новонароджених та немовлят. Це зумовлено недосконалістю будови зорового апарату та невеликим розміром очного яблука. У міру дорослішання очна вісь збільшується, а аномалія проходить самостійно. Зміни відзначаються до 3-річного віку, а до 10 років процес завершується. Якщо цього не відбувається, то потрібна допомога офтальмолога.
В останні 20-30 років відзначається стрімке збільшення рівня різних порушень зору. У світі понад 2,2 млрд. людей страждають на аномалії рефракції та сліпоту. Офтальмологи пов'язують погіршення ситуації із бурхливим розвитком комп'ютерів, мобільних телефонів та інших гаджетів. Але існують і інші фактори, які негативно впливають на зоровий аналізатор.
Бінокулярний зір (БЗ) розвинувся як пристосувальна функція не тільки у людини, але й інших живих організмів. Завдяки йому Homo sapiens зайняв лідируючу позицію в харчовому ланцюжку і став умілим мисливцем, ремісником, творцем.
Як правило, зниження зору – це тривалий та поступовий процес. Але різка його втрата можлива, і причини цього явища можуть бути різними. Розглянемо основні чинники зниження зорової гостроти однією оку.
У світі 2,2 млрд. осіб мають різні порушення зору. З них, за даними ВООЗ, 1 млрд. випадків можна було уникнути при правильному догляді за очима та своєчасному лікуванні. У 2019 р. Всесвітня Організація Охорони Здоров'я опублікувала доповідь, в якій перерахувала основні причини порушення зору та сліпоти, а також способи зберегти зір.
Блізорукість є одним із найпоширеніших порушень рефракції. За даними ВООЗ, у світі понад 19 млн. дітей віком до 18 років страждають на міопію. Тенденція зростання таких офтальмологічних порушень турбує вчених та лікарів, змушує переглянути підходи до діагностики, терапії та профілактики.
Зір є важливим джерелом отримання інформації про навколишній світ. Його якість впливає на розумовий та фізичний розвиток. Порушення зорової функції викликають дискомфорт, дезадаптацію та зниження якості життя. Тому люди здавна запитували: «Чи можна відновити зір до рівня норми?»
Вперше ця патологія була описана в 1713 році, як хвороба зору дітей перших років життя. Незважаючи на більш ніж 300-річну історію вивчення, захворювання не має чіткого формулювання та точно визначеного клінічного статусу.
У процесі еволюції у людини виробився панорамний зір, що дозволяє помітити небезпеку та вистежити видобуток. Чим більше поле зору, тим більша частина навколишнього світу відображається на сітківці та аналізується головним мозком. У сучасному світі центральний зір задіяний набагато частіше, ніж периферичний. Це негативно відбивається на швидкості зорових орієнтовно-пошукових процесів та психічного темпу сприйняття.