Порушення бінокулярного (стереоскопічного) зору

Бінокулярне зір (БЗ) розвинулося як пристосувальна функція у людини, а й в інших живих організмів. Завдяки йому Homo sapiens зайняв лідируючу позицію в харчовому ланцюжку і став умілим мисливцем, ремісником, творцем.

Бінокулярний зір – що це таке?

Нормальний розвиток зорової системи забезпечує людині бінокулярний (стереоскопічний) зір – образ, видимий кожним оком окремо, зливається в одну об'ємну картинку. Фузія, або злиття, можливе за умови попадання зображення на ідентичні точки на сітківці очей.

Ці точки - центральні поглиблення або симетрично розташовані по відношенню до них ділянки сітківки. Вони пов'язані з окремими гангліозними клітинами коркового шару головного мозку, де сигнали обробляються та аналізуються. Якщо зображення потрапляє на несиметричні точки сітківки очей, виникає двоїння (несовпадіння) зображення чи диплопія.

Народжується людина з монокулярним зором. Дозрівання зорової системи закінчується до 8-12 років і на той час остаточно формується бінокулярний зір. Але визначальними є перші 3 роки життя дитини. Так званий фузійний резерв, що визначає стереоскопічний зір, відрізняється у хлопчиків та дівчаток у різні періоди фізіологічного розвитку.

Повноцінне формування стереоскопічного бачення можливе лише за дотримання певних чинників. Інакше характер зору стає:

• монокулярним – коли сприйняття картинки відбувається окремо від кожного ока;
• одночасним – при якому вищі зорові центри сприймають образи по черзі то від одного, то від іншого ока.

При бінокулярному сприйнятті можливо не лише оцінити взаєморозташування предметів на відстані, їх рельєф та положення у просторі. При стереоскопії розширюється поле зору та підвищується його гострота на 0,1-0,2 Д та більше.

Які причини та симптоми порушення бінокулярного зору?

Порушення стереоскопічного зору викликають аномалії різних ланок зорового аналізатора:

• патологія ЦНС;
• атонія або ослаблення м'язів очей;
• запальні, інфекційні захворювання;
• травми очей та голови;
• відшарування, ураження сітківки;
• новоутворення.

Аномалії зумовлюють:

1. Моторні розлади – м'язова система очей забезпечує різноманітні рухи очного яблука (саккади, дрейф, тремор), а також рухи по горизонтальній, вертикальній осі, торсіонні рухи тощо. Одним із розладів моторики очей і викликаним ним монокулярним зором є косоокість. Крім того, порушення плавного руху очей, так званого дрейфу, призводить до виникнення амбліопії.
2. Сенсорні порушення – патології, аномалії зорової області в головному мозку, що відповідають за аналіз та сприйняття зображень, призводять до порушення поєднання картинок, що надходять від лівого та правого ока, в один образ.
3. Сполученість цих порушень.

Останні дослідження механізму формування БЗ виявили ще один компонент – мотиваційний. У головному мозку виявлені клітини, які визначають важливість об'єкта, що спостерігається. При аномалії цих областей відбувається випадання зображення або його частини. Таким чином, БЗ властиві властивості та ознаки, універсальні для функціональних систем різного рівня організації – від гомеостатичного до поведінкового.

Ознаками порушення БЗ є:

• неузгоджені рухи очей;
• сприйняття картинки лише одним оком або почергово кожним окремо;
• відсутність стереоскопічного сприйняття предметів, що забезпечує 3D картинку;
• звуження поля зору;
• проблеми з орієнтацією у просторі та ін.

У дітей порушення БЗ викликає труднощі з читанням, листом, затримку розумового та фізичного розвитку, поведінкові проблеми, а згодом і обмеження у виборі професії. У дорослих аномалія негативно відбивається на працездатності та якості життя.

Що потрібно робити при виявленні порушення стереоскопічного зору?

При виявленні хоча б одного симптому необхідно звернутися до лікаря-офтальмолога. Лікар проведе діагностику зору, що включає тести моторної та сенсорної його складової:

• тест «прикриття»;
• дисоціації;
• фіксаційні тести;
• тести спонтанної та рефлекторної конвергенції та ін.

При косоокості досліджують додатково сенсорну частину бінокулярного зору.

Лікувальний курс включає:

• терапію порушень рефракції за допомогою окулярів або контактних лінз;
• тренування окорухових та циліарних м'язів за допомогою різних вправ і тренажерів;
• апаратне лікування;
• хірургічне виправлення аномалії.

При комплексному підході зорові дефекти цілком піддаються корекції.