Розфокусування зору: причини, симптоми та корекція

У сучасних реаліях гаджети та комп'ютери використовуються повсюдно і постійно. Тривалий вплив дисплеїв та моніторів викликає різні офтальмологічні порушення. Одним із них і є розфокусування зору.

Внаслідок чого виникає розфокусування зору?

Расфокусований зір - це стан зорового органу, при якому порушена акомодація (фокусування на предметі). За чітке сприйняття образів, розташованих на різній відстані від очей, відповідає кришталик. Він змінює форму залежно від віддаленості предмета.

Ціліарний м'яз напружується, якщо необхідно розглянути предмети поблизу, кришталик округляється, і проекція променів потрапляє безпосередньо на сітківку. Під час розгляду віддалених предметів відбувається зворотний процес. Зміна форми кришталика і називається акомодацією.

Порушення функції циліарного м'яза, кришталика та акомодаційного м'яза (акомодаційного апарату) призводить до неможливості зосередити погляд на картинці при переміщенні її на різну відстань вздовж зорової осі.

Головні причини та симптоматика розфокусування

Причини нечіткого зору можуть бути різними. Але насамперед до них належать:

• спадкова схильність до офтальмологічних патологій;
• порушення кровообігу через малорухливий спосіб життя;
• патології шийного відділу хребта, захворювання спини, порушення постави, що призводять до застійних явищ;
• похибки харчування, що призводять до дефіциту вітамінів, мінеральних сполук;
• шкідливі звички – куріння, зловживання алкоголем, забороненими речовинами;
• інтоксикація організму, зумовлена інфекцією, отруйними речовинами, важкими металами;
• перенапруження очей через тривале статичне положення погляду, викликане неправильною організацією робочого місця, тривалою роботою за комп'ютером, нелімітованим користуванням гаджетами;
• травми очей, що зумовили пошкодження кришталика та апарату акомодації.

Найчастіше причиною порушення є перенапруга, спровокована статичним станом акомодаційного апарату. Воно притаманно тривалого розгляду образу близької відстані – читання, письма, креслення, вишивання. При цьому м'язи ока знаходяться у тривалій напрузі. Статичний стан може проявлятися болями в очах або переніссі і викликати певну напружену сталість акомодаційного апарату, що сприяє розвитку міопії.

Поряд із високим навантаженням на циліарний м'яз при роботі на близькій відстані важливу роль у розвитку порушень акомодації відіграють зміни в гідродинаміці ока.

До розфокусування зору можуть призвести і неофтальмологічні патології:

• захворювання крові, кровоносної системи, серцевого м'яза;
• новоутворення зорового нерва та головного мозку;
• запалення головного мозку;
• метаболічні порушення;
• гіпоксія;
• гайморит, синусит;
• інфекційні патології – туберкульоз, грип, сифіліс та ін.

До основних симптомів порушення акомодації належать:

• розпливчастість зображення при переведенні погляду з близького об'єкта вдалину;
• почервоніння кон'юнктиви, повік;
• дискомфорт, спричинений сухістю слизових;
• швидка стомлюваність очей;
• больові відчуття в лобовій частині, переніссі, очах;
• часте моргання;
• підвищена сльозогінність;
• мимовільне примружування.

При тривалому тяжкому розфокусуванні зору можуть спостерігатися і загальні симптоми – головний біль, хронічна втома. Якщо такі ознаки з'являються часто і продовжуються тривалий час, то необхідно звернутися до лікаря, пройти діагностичну перевірку зору і почати лікування.

Які методики лікування та корекції застосовуються при розфокусованому зорі?

Тактика лікування насамперед залежить від причини порушення акомодації. Якщо аномалія викликана проблемами рефракції (міопією, гіперметропією, астигматизмом), то офтальмолог підбирає окуляри або контактні лінзи. При патології кришталика проводять операцію щодо його заміни – встановлюють інтраокулярну лінзу. Часто застосовують лазерну корекцію зору.

При відсутності органічних змін та спазмі м'язів апарату акомодації використовують консервативну терапію. Для підвищення скорочувальної здатності циліарного м'яза призначають:

• тренувальні вправи;
• ультразвукову терапію;
• електростимуляцію;
• магнітотерапію;
• масаж:
• вітамінотерапію та ін.

Оскільки постійна напруга циліарного м'яза призводить до її гіпертрофії та спастичного стану, лікар призначає лікування за допомогою медикаментозних засобів. Воно включає застосування препаратів, що розслабляють волокна циліарного м'яза – М-холіноблокатори та симпатоміметики.