Кольорові контактні лінзи: безпечний спосіб змінити свій образ

Вперше ортокератологічні лінзи (Орто-К) запропонував американський оптометрист Джордж Джессен у 1962 р. Вони були виготовлені з полиметилметакрилата, мали оригінальний дизайн і призначалися для денного носіння. Поява нових матеріалів з високим показником киснепроникності дозволило зробити нічні контактні лінзи, а створення кератотопографів допомогло візуалізувати зміни рогівки під впливом ортокератологічних КЛ.

Особливості та механізм дії

Ортокератологія дослівно перекладається з давньогрецької, як «правильна рогівка» – це метод корекції деяких видів порушення рефракції за допомогою КЛ, що змінюють кривизну рогівкової оболонки в різних її областях.

Лінзи для нічного носіння мають особливий дизайн, який забезпечує феномен «зворотної геометрії». Такий виріб має максимальну кривизну на периферії і більш пласку форму в центрі, що протилежно фізіологічній геометрії рогівки.

Внутрішня частина ортокератологічної КЛ щільно прилягає до зовнішніх шарів рогівки. Під дією Орто-К сплощується центральна оптична зона і збільшується кривизна парацентральних її областей. Товщина епітеліального шару в центральній області зменшується на 9–12%. При цьому перерозподіл епітеліальної тканини не змінює фізіологію і морфологію рогівки.

Відрізняється і склад матеріалу, з якого роблять Орто-К. Фторсиліконові сополімери мають підвищену жорсткість і високу ступінь газопроникності, що дозволяє проводити корекцію зору під час сну. Ефект зберігається протягом дня, забезпечуючи високу гостроту зору без використання окулярів або МКЛ.

Нічний режим носіння відповідає фізіологічним ритмам – вдень око безперешкодно «дихає». Під час сну закриті повіки порушують доступ кисню, і лінзи не викликають гіпоксії.

При застосуванні Орто-К виділяють 3 періоди адаптації:

• стресовий період (до 1 місяця від початку використання нічних лінз);
• перехідний період (до 3 місяців);
• період стійкої довготривалої адаптації (4–12 місяців).

Стабілізація ефекту відбувається протягом 4 тижнів. Якщо порушити призначений режим, то міопія повернеться до початкових (до застосування Орто-К) значень.

Замінюють ці контактні лінзи через 12 місяців або раніше, у разі їх пошкодження. Догляд і зберігання Орто-К відповідає правилам догляду за жорсткими газопроникними КЛ планової заміни.

Показання

Орто-К використовуються для корекції зору при:

• міопії слабкого та середнього ступеня;
• астигматизмі до – 1,75 дптр.

Лінзи для нічного носіння рекомендують для пацієнтів, які займаються спортом або іншими видами активної діяльності, несумісними з окулярною або контактною корекцією зору. Також їх застосовують для лікування прогресуючої міопії у дітей з 7 років і підлітків.

Орто-К лінзи можуть бути запропоновані пацієнтам, яким протипоказана лазерна корекція порушень рефракції. Доведено перевагу цього методу терапії міопії порівняно зі звичайною контактною або окулярною корекцією, а також зі склеропластикою.

Протипоказання

Лінзи для нічного носіння протипоказані пацієнтам з:

• запальними патологіями очей, орбіти та допоміжного апарату;
• ксерозом;
• дистрофічними патологіями рогівки;
• одним оком;
• інтенсивними коливаннями очей (ністагм);
• несмиканням повік;
• вираженою втратою чутливості рогівки;
• змінами складу слізної рідини;
• помутнінням рогівки та рубцями.

Також Орто-К не використовують для корекції колірної сліпоти.

Правила носіння

Підбирає Орто-К лікар-офтальмолог. Пацієнт повинен виконувати низку правил і рекомендацій:

• одягати лінзи за 10–15 хв до сну – нічного або денного (якщо робота припадає на нічні зміни);
• перебувати в КЛ не менше 6–8 годин;
• через 1 день після початку використання Орто-К пройти обстеження у лікаря, причому на прийом потрібно прийти вранці і не знімаючи лінз;
• у подальшому обов'язково відвідувати лікаря-офтальмолога раз на 3 місяці.

Після періоду адаптації та стабілізації ефекту лікар може призначити носіння Орто-К через ніч. Регулярне відвідування офтальмолога забезпечує контроль за безпекою і переносимістю методики, дозволяє моніторити можливі перетворення епітелію рогівки та функціонального стану слізного комплексу, що відповідає за розвиток синдрому «сухого ока».